Для чого на броню танків кріпилися гусеничні траки

Військові цікавинки

Переважно на фотографіях часів Другої світової війни можна помітити, що поверх броні абсолютної більшості танків (і деякої іншої гусеничної техніки) красуються прикріплені траки. І ось перед нами просте запитання: навіщо танкісти подібне робили? Невже прикріплені на броню гусеничні траки - це щось на зразок запаски в автомобілі? А що буде, якщо в них потрапить снаряд або осколок?

Якщо гусеничні траки, прикріплені поверх броні на танку, виконували роль отакої «запаски», то чому на відміну від бронемашин Другої світової війни, побачити щось подібне на сучасних танках буде вкрай складно? Все тому, що це зовсім не запасні деталі на випадок поломки гусениці, а імпровізоване пасивне бронювання. Строго кажучи, траки, поміщені поверх броні - це спроба механіків і екіпажу підвищити захист машини в бойових умовах.

Річ у тім, що в роки Другої світової війни постійна гонка броні і гармати йшла з особливим завзяттям. Німці робили нові важкі танки – радянські війська намагалися тут же відповідати новими САУ, німці робили новий вид бронювання - англійці відразу намагалися відповісти снарядами нового зразка, американці - новими видами озброєння. При всьому цьому в умовах постійного розвитку на фронті була величезна кількість техніки, яка закономірно (в умовах постійної появи нових технологій) зміщувалася по харчовому ланцюжку вниз.

Більш того, ряд машин, що опинилися на фронті з самого початку, були украй уразливими для польової артилерії, САУ і танків з важким озброєнням. І було це зовсім не тому, що радянські Т-34 або американські «Шамани» були поганими машинами. Просто їх недоліки в бронюванні виникали з їх переваг і тактичної ніші. Проте, жити хотілося всім, а тому солдати і механіки стали кріпити поверх основної броні - гусеничні траки.

Робилися траки з добротної сталі, а тому давали такий собі додатковий захист, особливо в найбільш уразливих місцях. Крім того, трак, прикріплений на броню, підвищував ймовірність рикошету снаряда. Подібним тюнінгом бавилися не тільки середні танки, але навіть важкі. Наприклад, імпровізований пасивний захист з гусениць можна побачити після 1943 року, навіть на грізних німецьких тиграх, які до того моменту стали вже легкою здобиччю для радянських САУ.

Цікаво, що в більшості випадків на танки кріпилися не їхні власні траки, а трофейні, зняті з підбитих ворожих машин, які треба було відправити на утилізацію.