Чому радянські танки фарбували зеленим кольором, а німецькі – сірим?

Сторони конфлікту обрали свої відтінки зовсім невипадково. В основному, танкові підрозділи були призначені для наступу. Не суттєво, чи це прорив вперед чи контратака у відповідь на агресію супротивника. В залежності від тактики та стратегії армії може змінюватись також і колір камуфляжу.

Радянський Союз готувався до оборонної та потенційно затяжної війни, битви котрої розкинулись на всі простори тодішньої території.

Тому навесні танки фарбувались у зелений колір, щоб бути менш помітними на фоні зелено-коричневого оточення. Перший танковий камуфляж був створеним у 1930-х роках одним із художників, проте, в умовах формованої підготовки до війни, нанести до 1941-го року встигли лише невелика кількість машин.

Більшість танків у пришвидшеному режимі просто фарбувались в зелений у якості тимчасової міри.

Німці також добре знали про камуфляж, але надавали перевагу застосовувати монолітні пофарбування. До 1937-го року у Вермахті використовували лише три кольори: зелений, коричневий та темно-жовтий.

Німецьке командування прийняло ще два пофарбування якраз напередодні польської кампанії: темно-сіру та темно-коричневу. Перед нападом на СРСР в 41-му масово фарбували всі танки у звичайний сірий колір.

Це рішення прийняли згідно з досвідом французької та польської кампаній. Керівництво Рейху планувало стрімко розгромити Червону Армію та швидко дійти до Москви.

Вони сподівались, що танки будуть невпинно рухатись і більшу частину часу без опору. А це означає, що техніка мала пересуватись по шосе. При цьому танкові колони легко піддавались атакам радянської авіації. Щоб хоч якось приховати танки візуально, їх почали фарбувати кольором, наближеним до кольору асфальту.

Після 1942-го німці повернулись до попередніх польових пофарбувань своєї техніки.

Читайте також, яку користь принесе спирт Вашому авто.

Підписуйтесь на наші канали у Telegram та Viber.