Чи потрібен легковим авто повний привід

З самого початку повний привід на легкових автомобілях встановлювався виключно на спортивних моделях, які брали участь в ралі на пересічній місцевості.

Лише таким чином можна було повністю реалізувати потенціал двигунів значної потужності. Така інновація давала легковим авто можливість безпроблемно вибиратись зі снігових заметів та ям. А такі фокуси ще більше додавали антуражу глядачам під час проведення гонок.

Варто зазначити, що збільшення кількості кінських сил ралійних моторів без підключення другої ведучої осі не мало сенсу, бо у випадку з однією віссю така інновація лише ускладнювала керування транспортним засобом.

80-ті роки минулого століття взагалі стали золотим часом для машин з повним приводом, адже саме в цей період мотори зазнали тотальних змін. Відповідно, всі автолюбителі думали, якнайскоріше купити авто з повним приводом. Частково на машинах серійного виробництва стали встановлювати багатоклапанні ГБЦ та турбонаддув.

Завдяки цим хитрощам навіть звичайна «четвірка» могла перетворити авто в справжнього дорожнього монстра, адже з нею витискали не одну сотню кінських сил.

Зрозуміло, що такий потенціал моторів чекав на свою негайну реалізацію. Стосовно серійних моделей автомобілів, повний привід дав змогу покращити їх прохідність і спростив буксировку важких вантажів. На гоночних треках концепт повного привода разом з інноваціями ДВЗ запровадив концерн Audi.

Головним недоліком повнопривідних автомобілів спочатку була їх вартість, яка була вдвічі вищою за машини з однією ведучою віссю. Мало того, освоїти управління такою машиною спочатку було доволі складно, адже повний привід залежно від виду дорожнього покриття проявляв себе по-різному. Почергово демонстрував передньопривідні і задньопривідні характеристики.

Актуальною залишалась проблема розподілення крутного моменту між ведучими колесами. Іншими словами, треба було вдосконалювати конструкцію КПП та редукторів мостів. Оцей необхідний технологічний прорив стався на початку 90-х років. Окрім перелічених вузлів реконструкції піддалась і конструкція підвіски і технологія виготовлення покришок. Це дозволило порівняти машини з однією ведучою віссю і повнопривідні моделі за технічними характеристиками.

Тобто споживачу більше не потрібно двох постійно активних ведучих осей. По суті, їх сумісне використання стало раціональним лише у екстремальних умовах їзди.

Нова гілка у розвитку повного приводу і його чергова популяризація прийшла до нас у 2000-х роках, коли до машин преміум-класу стали висувати нові вимоги у сфері безпеки. Сучасні силові агрегати знову зазнали певних змін, що дозволили черговий раз підвищити їх потужність.

Тепер для контролю потужності і правильного розподілу крутного моменту стали застосовуватись швидкодіючі приводні муфти і спеціалізовані системи курсової стійкості. Нові конструктивні рішення дозволили знизити вагу повнопривідних авто майже до ваги передньо- і задньопривідних машин. Тому різниця у споживанні пального майже непомітна.

Покращення динамічних характеристик і керованості автомобілів загалом зробило свою справу, дозволивши водіям без сумніву полюбити повнопривідні моделі.

Для вас: Чим без шкоди ідеально відмити всі деталі мотора

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал. Там ще більше цікавого.