Шеф, все пропало: що зазвичай крали з автомобілів в СРСР

Двірники

Всі власники Жигулів ховали двірники під водійське сидіння. А вранці забували ставити їх назад, тому на «ВАЗовському» склі часто можна було спостерігати характерні напівкруглі подряпини.

У продажі навіть з’являлись спеціальні пристосування з колесами: їх кріпили на повідці так, щоб при відсутності щіток метал не торкався скла.

Та й повідці крали. Водії просвердлювали місця кріплення повідців і посилювали кріплення гвинтами – так, щоб голівка гвинта була недоступною в паркувальному стані. Ціла процедура все ж таки: вмикаєш запалювання, пускаєш двірники, потім вимикаєш запалювання, залишивши щітки у вертикальному положенні – тепер можна свердлити.

Дзеркала – «з м’ясом»

Крадії поспішали і по-варварськи виламували зовнішні дзеркала, завдаючи шкоди Жигулям (на пізніших моделях – і двері). А кузовний ремонт в ті часи також коштував не три копійки.

З часом в продажі з’явились знімні кріплення, що дозволяли водієві оперативно знімати і ставити на місце дзеркало.

Колісні ковпаки

Через те, що вони нічим не закріплювались, то найчастіше ставали жертвами викрадення нічних гостей. Поки не почали робити «секретки» - спочатку кустарні, а пізніше заводські. Користь була подвійною: захищений ковпак перекривав доступ до чотирьох колісних болтів. Залишатись без коліс в ті часи означало залишитись без машини – купити нові було важко, а точніше, майже неможливо.

Колеса: від Жигулів до «чорних» ринків»

Цим вже займалась не місцева «братія», котра цікавилась швидкою та легкою наживою – тут вже справи рук людей серйозних, котрі займались збутом коліс на ринках. І вони користувались неабияким попитом, адже купити нові шини можна було лише за попереднім записом, вичекавши в черзі 1-2 роки.

Вітрове скло

Воно в Жигулях не було вклеєним, тому за ніч 1-20 машин могли легко позбутись від них. І кому що доведеш? Ніхто нічого не бачив і не встиг би зловити злодія за руку, адже тут справа кількох хвилин. Єдине, що залишалось на спогад – замітки в газетах, що в якомусь районі сталась крадіжка.

Рятувались тоді захисними пристосуваннями, що нагадували велику канцелярську кнопку: її втикали в гумовий ущільнювач скла зовні, а закріплювали гострий кінчик в салоні.

В салоні особливо не перебирали

З нього просто забирали все. Ексклюзивом вважався будь-який нестандарт: знімні підголівники або панорамні дзеркала. Часто крали радіоприймачі та рідкісні на той час магнітоли. А запаски в багажниках багато автовласників обмотували ланцюгом і закривали на амбарний замок.

І навіть мотори

Звісно, не кожен день. Переважно їх крали разом з автомобілем. Особливо цінувались Волги – на перепродажі в південних регіонах на них можна було наваритись аж на 1000%.

А ось запчастини Волги злодюжок не цікавили – занадто мало цих авто було в приватних руках.

Справжній молодець: Цей чоловік раз і назавжди навчив своїх сусідів паркуватись

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал. Там ще більше цікавого.