«Цигани викрали танк» або «Місцеві відібрали БТР»: як наш народ протистоїть окупанту

Новини України та Світу

Ні, це зовсім не заголовки анекдотів та не сценарії до комедій – це реалії, в котрих наш народ бере активну участь. Поки наші вірні та неймовірні воїни боряться з російською навалою у багатьох містах України, наш народ твердо та нескорено тримає оборону в тилу.

«Не ми розпочали війну, але ми її закінчимо» - з таким гаслом люд взявся до оборони.

Ситуації, котрі викликають усмішку, проте вони були насправді – про це далі.

Не знаю, на який страх розраховував ворог, коли приперся на наші землі, але для нашого народу таке відчуття ще не відкрите.

В перший день війни Україну сколихнула паніка, коли багато людей в різних точках країни прокинулись від вибухів ракет та бомб. В перший день народ трохи боявся, проте, в наступні дні це перетворилось в ненависть та бажання до захисту і почали боятись нас.

Завдяки оперативному інформуванні, (благо – живемо в століття діджиталізації і зараз навіть у пенсіонерів смартфони з повним доступом до Інтернет-ресурсів) народ швидко згуртувався. Не було відчаю, бажання здаватись та робити все, що напридумав собі російський фашист путін. Було чітке розуміння, що на наші землі зазіхає маленький пернатий окупант, а, отже, потрібно дати відпір.

Додому? Ні. До бою!

З перших годин після звістки про повномасштабну війну народ почав гуртуватись:

військомати були переповненими, що черги мали по сотні метрів,
волонтери з усіх куточків організовували збори;
населення з сіл, міст оперативно готувало все необхідне для наших солдатів та для оборони, зокрема;
всі розуміли серйозність ситуації, котра нас не вганяла в паніку, а навпаки – збирала докупи і змушувала діяти тут і негайно.

Російські окупанти-фашисти-терористи планували буквально за добу дістатись Києва, скинути владу та встановити свої права.

Я не знаю, на що вони розраховували, якщо в нас чоловік наодинці зумів перекрити своїм молоковозом цілу дорогу та не давав проїхати військовій техніці ворога.

Коли на сході країни увійшли перші російські війська, люди вже були готові. І замість того, щоб розбігатись в різні боки або ж здаватись разом із містом, наші жінки радили фашистам покласти соняшник в кишені, щоб після їхньої смерті тут соняхи змогли прорости.

Згодом з’явилась інформація про ворожі мітки, котрі ставили зрадники країни – диверсанти, котрі оцінили своє життя та волю в 50 доларів. Саме стільки пропонували хитрі окупанти за одну мітку. І, на превеликий жаль, охочих знайшлось достатньо, але і їх швидко знайшли. Згідно з нашим Кримінальним Кодексом такий злочин карається до 15 років позбавленням волі. Що хотіли – те мають. Ті 50 доларів вони ще довго не забудуть.

Українці у будь-який спосіб намагались замальовувати мітки та швидко повідомляли відповідні органи про «знахідки». Усі способи ми не будемо повідомляти з міркувань етики, проте, один випадок замалювання ми запам’ятаємо назавжди: чоловік замалював мітку у природній спосіб. Ваша уява зараз зробила все за вас.

Завдяки зібраності та організованості, Україна швидко позбулась нечисті, котра раніше проживала поруч з нами.

Щодо циган – це абсолютна правда, дії відбувались на Херсонщині. Їм ніщо не завадило причепити танк до трактора та позбавити ворога ще однієї одиниці ворожої техніки. В цей же момент безхатченки у Дніпрі домовились між собою про збір порожніх пляшок для приготування Бандерівського Смузі. Мешканцям це дуже допомогло, адже в цій сфері безхатченки справді професіонали.

Завдяки мужності та героїзму жінки (місто не уточнюється), котра напоїла російських солдат чаєм з проносним, а потім підпалила їх живцем – російська окупаційна армія позбавилась ще кількох пик.

А фольклорній ідентифікації віддати належне зобов’язані – завдяки слову «Паляниця» було виявлено чимало росіян-невдах, котрі намагались косити під «наших».

Величезна гордість за наших моряків поблизу о. Зміїний. Там військовий корабель росії пропонував нашим здатись та прийняти умови, на що наші військові відповіли фразою, котра зараз лунає з вуст мільйонів людей світ: «Рускій ваєнний карабль – іди на х…».