Окупанти калічать себе, бунтують та відмовляються воювати: а що сталось?

Вистави з квітами та веселими зустрічами загарбників не вийшло і в них все більше приходить усвідомлення, що ніколи ніхто їх тут не чекав.

Такі свідчення отримуються з численних перехоплених телефонних розмов російських окупантів, котрі тривожно телефонують додому та розповідають про реальний жах війни.

Солдати відверто говорять батькам, що насправді жодних нацистів чи фашистів ту немає, а лише люди, котрі готові боротись за свою землю до останнього подиху.

На наш подив, батьки та родичі орків реагують по-різному: одні мають ширший доступ до правдивих джерел, звідки дізнаються, що тут справді запеклі бої, а не спеціальна операція з визволення.

Інші ж, затуманені телебаченням з російською пропагандою, переконують своїх дітей, що вони роблять шляхетну справу та позбавляють світ від бандерівців.

Щоб ви розуміли, БАТЬКИ не вірять своїм ДІТЯМ. Вони вірять сказаному, прочитаному, але тільки не тому, що і так очевидно.

Наприклад, дружини деяких солдатів отримують награбоване в українців майно і впевнені, що так і має бути.

Для них війна – це грабувати, красти, відбирати та передавати додому. Наскільки це бідна та ница нація, що вони воюють за пральну машинку чи білизну, а не за ідею чи «за мир», як вони в себе в психоделічній росії називають.

Наразі відомо, що окупанти, усвідомивши реальну картину, самі завдають собі шкоди, щоб потрапити до госпіталю, а не в українську землю. Про це вони відкрито говорять своїм близьким.

Реакція також різна: хтось схвалює та просить повертатись додому, а хтось, з більш промитими мізками, засуджує та називають таких солдатів боягузами та зрадниками.

Недавнішня перехоплена телефонна розмова окупанта з дружиною прямо вказує на те, що його бажання воювати значно приземлене, аніж в їхнього диктатора, що посилає всіх підряд на вірну смерть.

«Осколок в ногу, два месяца промучался, у тебя достали, зашили, оклемался. Даже если в руку, ну ничего страшного… Даже если прихрамываешь, зато три миллиона…», - каже окупант своїй дружині.

Судячи з голосу, в неї це викликало радісні емоції і вона вже у захваті від майбутньої перспективи називатись «багатійкою». Окрім цього, вони обговорюють наступні плани і що вся процедура відновлення займе не більше, аніж кілька днів.

«Пакупаю сєбє машину, тєбє покупаем! Как ти хатєла, на автамате какую-нібудь. Ми сразу тєбє і мнє купім права, єдєм в бутік какой-нібудь, адєваемся там тисяч на 500, і уходім в канкрєтний атрив», - тішить ілюзіями орк свою дружину.

Поки наші військові самі не їдять, а годують та прихищають тваринок, окупанти крадуть дверні замки, прищіпки та електричні чайники, щоб на батьківщині їх називали героями. А потім це все добро виставляють на сайти з продажу різних товарів і в описі вказують: «Отримано як трофей на війні з Україною».

Бачимо, що в них дуже викривлене поняття трофею, раз для них вкрадений пульт вважається честю.

Згідно із останніми даними окупанти все більше відмовляються йти воювати, щоб зберегти собі принаймні життя, вже не говорячи про здоров’я. тих, хто влаштовує бунти та складає зброю – вбивають кадировці. Ті, хто здається нашим – потрапляють в полон і мають хоча б якийсь шанс надалі відправитись додому цілими.

Ну а воювати йдуть вже ті, хто остаточно запудрений пропагандою та сліпими ідеями і в принципі ті. Кому немає що втрачати.

Сьогодні стала відомою інформація, що біля посольства рф в Ефіопії було помічено сотні чоловіків, котрі вишикувались в чергу з течками в руках.

Росія, звісно ж, спростовує цей факт і каже, що таким чином чоловіки висловлюють солідарність з державою-терористом. Ми ж то знаємо, що ефіопам просто пообіцяли мінімальну плату за війну і вони від безвиході погоджуються.

Отак друга армія світу зганьбилась перед всією планетою і все одно не покидає бажання комусь щось довести.

До речі: Скільки втратили окупанти за 56 днів війни

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал. Там ще більше цікавого.