Стандарти «Євро-2» та «Євро-5»: що це взагалі таке і чим вони відрізняються
Всі автомобілі належать до того чи іншого стандарту «Євро» залежно від двигуна внутрішнього згоряння, що використовується. Дані стандарти характеризують двигун з погляду його чистоти та екологічності. Машини з низькою екологічністю можуть підпадати під ті чи інші обмеження з боку Європейського Союзу та інших країн, які ухвалили стандарт «Євро». Загалом на сьогоднішній день існує шість категорій.
1. Євро-6
Інженери називають стандарт Євро-6 "вбивцею атмосферних моторів". Розроблено цей стандарт було у 2014 році. По суті він підвів світовий автопром до межі можливостей ДВЗ. Домогтися виконання стандарту Євро-6 можна тільки при використанні в моторі турбонаддуву та систем електронного упорскування для скорочення споживання палива та як наслідок – шкідливих викидів. Поки Євро-6 не прийнято, проте наближається Євро-7, який може поставити на ДВЗ хрест у принципі.
2. Євро-5
Екологічний стандарт, ухвалений у 2009 році. Введення цього стандарту призвело до падіння якості двигунів через спроби оптимізації під екологічний стандарт. На виявлення та вирішення проблем конструкторам знадобилося практично 10 років. У результаті адаптувати до Євро-5 вдалося навіть атмосферні агрегати. Вимоги до двигунів дуже жорсткі: викид оксиду азоту на кілометр – не вище 0,06 г, оксиду вуглецю – не вище 0,1 г, вуглеводню – до 0,1 г, сажі – не більше 0,005 г.
3. Євро-4
Відповідно, попередній екологічний стандарт, прийнятий у 2005 році. Поява цих правил змусила автомобільних виробників масово переходити на системи наддуву, а дизельні двигуни обладнати фільтрами сажі. При цьому параметри вихлопу на один кілометр не можуть перевищувати наступних значень: для оксиду азоту – 0.08 г, оксиду вуглецю 1.0 г, вуглеводню – 0.1 г, сажі – 0.025 г.
4. Євро-3
Екологічний стандарт, який серйозно вдарив по автовиробникам у 1999 році. Саме тоді довелося забути про використання карбюраторів. Машини стали переводити на використання електронного упорскування. Вперше в історії було встановлено обмеження викидів сажі на кілометр шляху для дизельних авто – 0.64 г. Загалом для ДВЗ норми викидів склали: оксид азоту – 0.2 г, оксид вуглецю – 2.3 г, вуглеводень – 0.2 г.
5. Євро-2
Цей стандарт було прийнято у Європі 1995 року. Він усе ще дозволяв використовувати карбюраторні системи, проте змусив розробляти досконаліші каталітичні нейтралізатори для усунення оксидів азоту. Саме після цього стандарту на машинах з електронним упорскуванням вперше впровадили систему контролю складу продуктів згоряння у вихлопі. Норми викидів на кілометр пробігу склали: оксид азоту – 0.1 г, оксид вуглецю – 2.55 г, вуглеводень – 0.62 г.
6. Євро-1
Перший екологічний стандарт, прийнятий у Європі 1992 року. Саме його поява змусила автомобільних виробників повсюдно розробляти каталітичні нейтралізатори, які займаються допалом парів у вихлопній системі. Норми з викидів на кілометр пробігу тоді становили: оксид азоту – 0.27 г, оксид вуглецю – 2.72 г, вуглеводень – 0.72 г.
